За 15 тисяч кілометрів від України: станції «Академік Вернадський» – 30

30 років тому Україна закріпила свою присутність на крижаному континенті, отримавши станцію, яка згодом стала символом української науки в Антарктиці. Цей ювілей – привід згадати, як саме станція стала українською, чому її передали за символічний фунт стерлінгів і чим живе «Вернадський» на сьогодні. Далі – символічні 30 фактів про історію станції та її щоденну роботу на краю світу.

Джерело: Національний антарктичний науковий центр

Історичний блок

№1: Станція дісталася Україні за символічний 1 фунт стерлінгів

Відповідно до підписаного 1995 року меморандуму Україна отримала станцію від Великої Британії безкоштовно. Нашою «оплатою» мало стати продовження низки безперервних спостережень за озоновим шаром, магнітним полем, кліматом. Однак під час передачі станції 6 лютого 1996 року керівник останньої британської експедиції Данкан Хейг жартома попросив символічну оплату. Мовляв, прикмета така, треба дати монету.

Керівник першої Української антарктичної експедиції Геннадій Міліневський знайшов у кишені 1 фунт стерлінгів (станом на 6 лютого приблизно дорінює 60 гривень) та віддав його Данкану. Той побіг до майстерні, взяв інструменти та «вмурував» монету в дерев’яну стільницю бару станції. Там вона зберігається донині.

Фунт, який 6 лютого Геннадій Міліневський символічно заплатив за станцію

№2: Британія зробила вибір на користь України завдяки нашому науковому потенціалу та флоту

За отримання британської станції Україна конкурувала з кількома країнами, зокрема Південною Кореєю. Рішення на нашу користь ухвалили з двох причин:

– науковий потенціал – ми мали науковців, які могли на високому рівні підхопити британські дослідження на станції (як-то кажуть, під ключ);

– власний флот – на той час в України були судна, здатні обслуговувати станцію.

№3: Перша експедиція їхала літаком президента та майбутньою «Ноосферою»

Перша Українська антарктична експедиція діставалася станції кількома групами. Перша група спочатку вирушила на коротке навчання в Кембридж, а звідти через Фолклендські острови на станцію. Туди вони прибули 28 листопада 1995 року на британському криголамі «James Clark Ross» – за 25 років він став українською «Ноосферою».

На відправку другої групи бракувало коштів, але зрештою їм виділили… літак тодішнього Президента України Леоніда Кучми. Цим літаком 8 учасників дісталися аргентинського порту Ушуаї. А звідти вже двома четвірками – туристичними суднами до станції. Перша – 30 січня, друга – 7 лютого.

Перша група 1-ї Української антарктичної експедиції біля судна James Clark Ross, що через 20 років стане «Ноосферою»

№4: Україна отримала станцію з усім, що там було

Британці залишили нам на станції фактично все: від вартісних наукових приладів та спорядження до їжі та напоїв. Наприклад, на складі було британське пиво, а в морозилці – купа заморожених кальмарів. Для українців вони тоді були дивиною. Зрештою начальник станції Геннадій Міліневський вигадав із них робити котлети, і це було смачно.

Очільник першої експедиції Геннадій Міліневський з унікальним вартісним приладом для вимірювання рівня озону в атмосфері — спектрофотометром Добсона

№5: Британці передали нашим полярникам традицію пірнати в океан у краватках

Українські полярники перейняли від британських колег багато порядків і звичаїв. Наприклад, щосуботи – урочиста вечеря, коли за столом збираються чоловіки в костюмах та краватках (в українських експедиціях до них приєдналися жінки). Так само лишилася традиція пірнати в краватках в океан на Мідвінтер (Середина зими) – головне свято дослідників Антарктиди. Британці так робили, щоб навіть під час купання позначити, що вони – джентльмени.

№6: У першій експедиції був фахівець із виживання, проте не було біологів

Серед науковців першої та другої українських експедицій не було біологів, лише геофізики та метеорологи, адже в британський період основними напрямами роботи станції були геофізичний та метеорологічний.

Біолог з’явився у третій експедиції, а зараз біологічний напрям став третім головним на станції, і в зимувальний загін входить 3 біологи. А ще цікаво, що в першій експедиції, єдиній серед усіх, був спеціаліст із виживання.

Перша Українська антарктична експедиція

№7: Кілька учасників експедицій працювали на станції два роки поспіль

Адміністратор зв’язку першої експедиції Роман Братчик залишився працювати й у другій експедиції, тобто першим з українських полярників провів на станції два роки поспіль. Потім по два роки зимували також троє учасників 27-ї експедиції – біолог Сергій Глотов, геофізик Андрій Сопін та метеоролог Сергій Разумний.

А ще кухарем двох експедицій поспіль був Володимир Глєбов (12-ї та 13-ї), але після першого року він устиг приїхати додому, а за два місяці повернувся на станцію, бо іншого кухаря довелося евакуювати через проблеми зі здоров’ям.

Радист першої та другої українських експедицій Роман Братчик

№8: Українська антарктична династія почалася 1911-го

Першим українцем, який ступив на землю Антарктиди, був Антон Омельченко з Полтавщини. У складі експедиції Роберта Скотта він дістався крижаного континенту 4 січня 1911 року. Після повернення його внесли до списку членів Королівського географічного товариства Великої Британії та надали довічну британську пенсію, а королева особисто вручила йому медаль.

Читайте також: Полтавець став першим українцем в Антарктиді

На Батьківщині Антон брав участь у Першій світовій війні, пізніше загинув за дивних обставин. Його антарктичний шлях продовжили онук та правнук. Онук Віктор Омельченко брав участь у 3-й Українській антарктичній експедиції в ролі дизеліста. Правнук Антон Омельченко працював механіком 20-ї та 24-ї експедицій.

Віктор та Антон Омельченки біля пам’ятника засновнику їхньої антарктичної династії Антону Омельченку в с. Батьки на Полтавщині

№9: Україна проводила експедиції в Антарктику на власних суднах із 20-літньою перервою

Хоч ми й отримали станцію, зокрема завдяки науковому флоту, експедиції до «Вернадського» на наших суднах ходили недовго. Друга (1997 рік) та третя (1998-й) УАЕ – із Одеси на судні «Ернст Кренкель», пята (2000) та сьома (2002) – із Севастополя на судні «Горизонт». Відтак був 20-річний період лише фрахтування чужих суден і відсутності України в дослідженнях Південного океану.

Лише після придбання 2021-го власного криголама «Ноосфера» та старту його антарктичної місії в січні 2022-го ми знову почали доставляти експедиції українським судном та повернулись до досліджень океану.

Перший антарктичний рейс «Ноосфери», лютий 2022 року

№10: З 1998-го до 2018 року існувала негласна заборона щодо участі жінок в українських антарктичних експедиціях

У першій Українській антарктичній експедиції, як і в попередніх британських, не було жінок. Однак уже в другій працювали чотири зимівниці: кухарка, геофізикиня та дві метеорологині. На жаль, потім існувала майже 20-річна негласна заборона на участь жінок в експедиціях.

Лише 2018-го політика НАНЦ кардинально змінилася: жінки отримали рівні з чоловіками права брати участь у відборі та працювати на «Вернадському». Зараз у річній експедиції – 4 учасниці: кухарка, лікарка та дві біологині. А наступну 31-шу УАЕ вперше в історії очолить метеорологиня Анжеліка Ганчук.

Анжеліка Ганчук, очільниця майбутньої 31-ї Української антарктичної експедиції

№11: Серед українських полярників є рекордсмен, який провів 10 зимівель на «Вернадському»

В Україні є троє полярників з рекордною кількістю річних експедицій на станцію «Академік Вернадський». Найбільше зимівель – на рахунку геофізика Богдана Гаврилюка – 10. Його перша експедиція відбулася в 2002-2003 роках, а десята – 2023-2024, двічі він був начальником станції. По 8 зимівель мають геофізик Юрій Отруба та механік Микола Старинець. Юрій тричі очолював експедиції, а Микола – двічі.

Геофізик Богдан Гаврилюк – рекордсмен за кількістю зимівель серед українських полярників

Науковий блок

№12: На станції виявили озонову діру

Саме за даними цієї станції – ще коли вона належала Великій Британій та мала назву «Фарадей» – вдалося відкрити явище озонової діри. 1985-го його описали британські дослідники Джон Шенклін, Джо Фарман та Браєн Гардінер на підставі спостережень за попередні роки. Ці дослідження тривали на «Фарадеї», а також на іншій англійській станції «Халі».

Озонові вимірювання продовжуються й на «Вернадському», тож наші вчені стежать за станом озонової діри та за тим, чи спрацювали зусилля людства з відновлення озонового шару.

Процес вимірювання рівня озону в атмосфері на станції «Академік Вернадський»

№13: На «Вернадському» продовжують кліматичні та геофізичні спостереження, які «розповідають» про зміни на планеті

На нашій станції – одні з найдовших рядів спостережень в усій Антарктиці. Так, вимірювання показників погоди тут тривають із 1947 року, магнітного поля Землі – з 1954-го, рівня озону в атмосфері – з 1957-го. Ці безперервні ряди даних, які збирають за однією методикою, в один час і в одному місці, є надзвичайно цінними для світової науки. Адже за ними можна відстежувати, як змінюється наша планета.

Наприклад, за цими даними ми бачимо, що за останні майже 80 років середньорічна температура в районі «Вернадського» зросла на +3 градуси Цельсія! Це приблизно як різниця температур України та Скандинавії.

Робота метеоролога на станції «Академік Вернадський»

№14: Наші дослідники виявили в Антарктиці нові види живих організмів

Українські полярники описали в Антарктиці кілька нових видів лишайників та безхребетних тварин. Наприклад, новий вид глибоководної антарктичної п’явки, що отримав назву Pterobdellina vernadskyi Utevsky, Solod & Utevsky, 2021 – на честь Вернадського. Ще 3 прізвища – це українські дослідники, що відкрили світу нову п’явку: брати Андрій і Сергій Утєвські та Роман Солод.

Науковці також виявили важливу річ: ця п’явка є близькою родичкою арктичного виду Pterobdellina jenseni. Вони мали спільного предка, який мільйони років тому, коли тропічні води, ймовірно, були холоднішими, мігрував із півдня на північ. Потім північні та південні родичі еволюціонували незалежно одне від одного. Тобто знахідка нового виду підтверджує, що в дуже далекому минулому відбувалися обміни між фаунами Арктики та Антарктики й ці регіони мають спільну еволюційну історію.

Антарктична п’явка Pterobdellina vernadskyi Utevsky, Solod & Utevsky, 2021 в ротовій порожнині господаря – антарктичного іклача

№15: Дані з «Вернадського» використовують в реальному часі для потреб метеорології та навігації

Більшість досліджень в Антарктиці є фундаментальними, однак є низка спостережень, результати яких використовують у світі в реальному часі. Так, наші метеорологи кожні 3 години передають дані до Всесвітньої метеорологічної організації та Укргідрометцентру. На їхній основі формують прогнози погоди як у світі, так і в Україні. Інший приклад – дані нашого іоносферного зондування використовує для практичних цілей Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO).

Метеорологи на «Вернадському» кожні 3 години передають дані до Всесвітньої метеорологічної організації та Укргідрометцентру

№16: На станції працює найкраща геомагнітна обсерваторія в усій Антарктиці

Нині геомагнітна обсерваторія «Вернадського» АІА (Аргентинські острови) – єдина в Антарктиці, що передає надточні односекундні дані до світової мережі INTERMAGNET. Вона об’єднує понад 100 найкращих обсерваторій планети з різних країн світу.

Потім інформацію використовують як науковці, що проводять фундаментальні дослідження, так і різні організації для практичних цілей, зокрема потреб навігації. Такий високий рівень роботи обсерваторії став можливий завдяки системній модернізації, яку провели українські науковці за останні роки.

Павільйони геомагнітної обсерваторії

№17: У 2022 та 2024 роках на «Вернадському» зафіксували одразу три погодні рекорди

За останні роки наші дослідники на станції зафіксували низку кліматичних рекордів:

температурний: у лютому 2022 року було зареєстровано найвищу температуру за всі роки спостережень + 12,7 С°;

сніговий: спершу в грудні 2021-го українські науковці зареєстрували сніг висотою в 3 метри, що перевищує показник 2016 року – 2,65 м. А вже за рік, у листопаді 2022-го, найвищий рівень снігу сягнув 3,45 см. Водночас деякі замети були висотою навіть до 10 метрів;

вітровий рекорд: вночі 22 вересня 2024 року швидкість вітру біля станції сягнула 42,5 м/с або 153 км/год. Це найбільший показник за всю історію спостережень – з 1947 року. За шкалою Бофорта таку швидкість відносять до найвищих 12 балів та визначають як ураган.

На жаль, всі ці рекорди є свідченням зміни клімату, адже саме вона спричиняє почастішання екстремальних погодних явищ.

Замети біля «Вернадського» в листопаді 2022-го

№18: Українські науковці виявили в Антарктиці «атмосферні ріки», які приходять із тропічних широт

2022 року на «Вернадському» відновили радіозондування атмосфери, яке до цього проводили лише в британський період. Дослідження дозволяє краще вивчати погодні умови, хмари та опади в регіоні. Адже завдяки радіозонду (це спеціальний пристрій, який піднімається в повітря на заповненій гелієм кульці) отримується інформація з висоти до 25 км і можна «бачити» процеси в усій тропосфері. Це вже дало важливий результат.

Науковці виявили явище «атмосферних річок» – потоків підвищеної вологості в атмосфері, які швидко переносяться з теплих регіонів в Антарктику. Вони спричиняють різкі потепління в районі «Вернадського» та пришвидшують танення льодовиків.

Процес запуску радіозонда

№19: Біля «Вернадського» збільшується кількість пінгвінів, і це – одне зі свідчень потепління

Нині на острові Галіндез, де розташований «Вернадський», гніздує близько 10 тисяч пінгвінів. Це субантарктичні пінгвіни, яких легко впізнати за червоним дзьобом і білими скронями. Вони теплолюбні й раніше жили північніше, тобто там, де тепліше. Коли Україна отримала станцію від Британії, на острові не було жодного гнізда субантарктичних пінгвінів.

Однак через зміну клімату та потепління вони почали освоювати Галіндез. 2007 року субантарктичні пінгвіни з’явилися на острові вперше, а вже наступного року почали гніздувати. З роками їхня кількість постійно збільшується, вони освоюють нові ділянки острова, використовують для гніздування навіть конструкції станції.

Пінгвіни біля станції «Академік Вернадський»

Читайте також: Національний антарктичний науковий центр розповів історію одного зі своїх «бойових пінгвінів»

№20: Українські біологи розгадують секрет виживання антарктичних рослин

Українські вчені наблизилися до розгадки таємниці виживання в екстремальних умовах Антарктики двох квіткових рослин: щучника та перлинниці. Вони ростуть в полярному регіоні, попри низькі температури, жорстке ультрафіолетове випромінювання та посуху.

Як їм це вдається? Представники НАНЦ дійшли висновку, що рослинам «допомагають» бактерії, які живуть всередині них. Дослідження ще триває, але, сподіваємося, вже скоро науковці поділяться секретом «суперсили» антарктичних рослин, яку в майбутньому можна буде використовувати на користь людства, зокрема для адаптації українських сортів рослин до зміни клімату.

Біологині Євгенія Прекрасна та Марія Павловська збирають зразки рослин в Антарктиці

№21: На станції «ловлять» блискавки над усією планетою

В Антарктиці є можливість приймати навіть дуже слабкі радіосигнали та проводити спостереження електромагнітного клімату Землі, адже тут майже немає техногенних об’єктів, що можуть бути джерелами потужних електромагнітних завад. Це дозволило українським геофізикам започаткувати на «Вернадському» моніторинг електромагнітного випромінювання від блискавичної активності над усією планетою.

Такі дані дуже важливі для науки, адже світові грози є індикаторами глобальних температурних змін: активність гроз зростає з підвищенням температури. Також збільшення їхньої кількості й інтенсивності є наслідком нагрівання поверхні океану. На станції працює приймальний комплекс грозових сигналів української розробки.

Антенні системи, що дають змогу моніторити електромагнітне випромінювання від блискавичної активності

Цікаве про станцію

№22: Станція ніколи не спить

На станції завжди є черговий, який стежить за справною роботою всіх систем життєзабезпечення. Вдень це денний черговий, а вночі – нічний. Тож такого, щоб на станції спала вся команда, не буває.

Станція «Академік Вернадський» вночі

№23: «Вернадський» розташований не в Антарктиді, а в Антарктиці

Станція розміщена не на самому континенті Антарктида, а на острові за 7 км від нього. Він називається Галіндез – на честь командира аргентинського корвета «Уругвай» Ісмаеля Галіндеза. Острів має площу близько 1 кв. км і кілька мисів. На одному з них – мисі Марина – і стоїть станція. Тож формально вона не в Антарктиді, а в Антарктиці, яка містить і континент, і навколишні острови.

Вид на мис Марина острова Галіндез, де розташована станція «Академік Вернадський»

№24: Українські полярники живуть за часом Чилі

Станція живе за часовим поясом GMT-3 – це основний пояс Чилі та Аргентини, навпроти яких вона, власне, і розташована. У зимовий час Україна має різницю з «Вернадським» 5 годин, а в літній – 6. Тож в обід із Києва можна бажати полярникам доброго ранку.

Коли в Україні вже день, біля «Вернадського» – лише ранок

№25: Прапор біля «Вернадського» треба постійно змінювати

На станції є кілька флагштоків. Один – історичний, на якому, власне, було піднято прапор України під час передачі станції. Він розташований на скелі біля метеоґанку. Тут піднімають прапор на свята.

Ще один флагшток є біля входу до станції. На ньому завжди майорить синьо-жовтий. Позаяк у районі станції часто штормова погода (сильний вітер та опади), то полотнище швидко зношується, і його треба регулярно замінювати.

Український стяг на флагштоку біля станції

№26: Серед гостей станції були Білл Гейтс та принцеса Анна

Наша станція – одна з найвідвідуваніших в Антарктиці. У деякі роки за короткий сезон антарктичного літа її відвідували 4-5 тисяч туристів. Дехто з них уперше тут дізнавався про Україну та її традиції. Серед відомих людей на станції були Білл Гейтс, британська принцеса Анна, «ангели» Victoria’s Secret, Джон Ріджуей, Дон Уолш.

Білл Гейтс залишив запис у Книзі гостей «Вернадського»

№27: Кожна експедиція лишає скриню з подарунками, яку можна відкрити… через пів року

Перезмінка експедицій на «Вернадському» має низку традицій. Наприклад, очільник попередньої команди передає наступнику символічний ключ від станції, потім вони змінюють прапори на флагштоку. Але найбільш інтригуючим моментом є передача скрині, в яку попередня експедиція кладе наступній усілякі подарунки. Відкрити цю скриню можна лише через пів року – на «екватор» зимівлі. Це завжди дуже зворушливий момент для експедиції.

Читайте також: Закулісся святкування Різдва на станції «Академік Вернадський»: 30-та експедиція, пінгвіни, ялинка та кутя

№28: Найпівденніші бар, церква та інсталяція розташовані на «Вернадському»

На станції є 3 найпівденніші об’єкти у світі: бар, капличка та артінсталяція. Бар «Фарадей» лишився ще з британського періоду. Під час реконструкції станції в 1979-1980 роках у цьому приміщенні мали зробити залу засідань. Однак один із зимівників, використавши деревину для господарських потреб, спорудив там паб.

Бар «Фарадей»

За це отримав догану від керівництва, та його дітище стало одним із найпопулярніших місць у світі. Каплицю Святого Володимира збудували вже українці в березні 2011 року, з квітня 2019-го вона належить до Православної церкви України, і там навіть зберігається копія Томоса надання автокефального церковного устрою ПЦУ.

Каплиця Святого Володимира

Артінсталяція «Дім. Спогади» з’явилася останньою, у березні 2023 року. Це творче переосмислення старого британського бака, навколо якого з металу створені обриси рідного нам українського дому.

Артінсталяція «Дім. Спогади»

№29: Одна станція – 17 споруд

Станція – це не одна будівля, а цілий комплекс із 17 об’єктів. Головна споруда складається з двох частин: одноповерхового будинку Коронації, зведеного в 1950-ті, у якому розташовані офісні приміщення, а також двоповерхового будиночка Аделі, добудованого в 1979-1980 роках, у якому тепер спальні приміщення, кухня та їдальня.

Окремо розташовані дизельна, паливні баки, павільйони геомагнітної обсерваторії, геокосмічна лабораторія та ін.

Вид на комплекс будівель станції «Академік Вернадський»

№30: У «Вернадського» є свій шеврон, який розміщують на формі полярників

Станція має власний логотип-шеврон, створений очільником першої Української антарктичної експедиції Геннадієм Міліневським. Цей патч є неодмінним атрибутом червоної форми наших полярників. Також на ній обов’язково розміщують інші два шеврони: Національного антарктичного наукового центру (дуже впізнаваний – з трьома пінгвінами) та експедиції, кожна з яких створює свій унікальний логотип.

Шеврон станції «Академік Вернадський» на куртці полярника

Нові поштові марки з тюленем Ведделла

На честь ювілею Укрпошта випускає марку про місце, де поруч із науковцями живуть пінгвіни. Ця марка про людей, які працюють на краю світу. І про Україну, яка там є.

Головний герой марки – тюлень Ведделла. Але, звісно, не він сам – є й пінгвіни. Бо без них Антарктика не Антарктика.

Спецпогашення відбудеться 6 лютого, а придбати новинку можна буде на postmark.ukrposhta.ua, у відділеннях Укрпошта та філателістичних крамницях.

Поштовий випуск «30 років станції «Академік Вернадський»

матеріал підготував/ла: Вікторія Вакула